Фонетичні правила правопису слов'янських прізвищ

 Правопис слов’янських прізвищ та імен
   
   Основні правила правопису прізвищ та імен инших слов’янських народів:
   
   1. Літери слов’янських алфавітів е, е́, сполуку іе передаємо літерою е (крім випадків, передбачених нижче): Бе́лич, Бо́тев, Броне́вський, Ве́ра (болгарське, сербське жіноче ім’я), Весело́вський, Ве́слав, Зале́ський, Кузнецо́в, Мечисла́в, Міцке́вич, Наде́жда (болгарське жіноче ім’я), Не́мцова, Светла́н, Седла́чек, Сенке́вич, Серако́вський, Турге́нєв, Фе́дін, Це́нкий, Ча́пек, Шмельо́в.
   
   2. Російську літеру е передаємо літерою є в таких випадках:
   
   а) на початку слів: Євдоки́мов, Євтуше́вський, Єго́ров, Єла́нський, Єлиза́ров, Єршо́в, Єфи́мов;
   
   б) усередині слів після голосного та при роздільній вимові після приголосного: Бердя́єв, Буєра́ков, Вереса́єв, Гуля́єв, Іса́єнков; Аля́б’єв, Афана́сьєв, Григо́р’єв, Євге́ньєв, Зино́в’єв;
   
   в) після літер на позначення приголосних (за винятком ж, ч, ш, щ і ц) у суфіксах -ев, -еев російських прізвищ: Звє́рєв, Ко́зирєв, Ло́мтєв, Медве́дєв, Пи́сарєв, Тиміря́зєв; Алексє́єв, Андрє́єв, Веденє́єв, Гордє́єв, Матвє́єв, Тимофє́єв, Менделє́єв, але Бесту́жев, Му́ромцев, Нехоро́шев, Подья́чев, Усвя́тцев; Аракче́єв, Маце́єв, Плещеє́в;
   
   г) якщо російському е кореня відповідає в аналогічних українських основах і (тобто на місці колишнього ): Бесє́дін, Бєлі́нський, Звє́рєв, Лєско́в, Мєсте́чкін, Насє́дкін, Пєшко́вський, Рє́пін, Столє́тов, Твердохлє́бов. 
   
   3. Е, ІО. Російську літеру е передаємо:
   
   а) сполученням літер йо на початку слова, усередині після голосних, а також після б, п, в, м, ф, коли ё позначає звукосполучення [й+о]: Йо́лкін; Бугайо́в, Воробйо́в, Окайо́мов, Соловйо́в;
   
   б) через ьо всередині слова після приголосних, коли ё позначає сполучення м’якого приголосного з о: Алфьо́ров, Будьо́нний, Верьо́вкін, Дьо́рнов, Корольо́в, Новосьо́лов, Огарьо́в, Сімьо́ркін, Тьо́ркін. Але в прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен, пишемо е: Арте́мов, Семе́нов, Фе́доров і т. ин.;
   
   в) через о під наголосом після ч, щ: Грачо́в, Лихачо́в, Пугачо́в, Хрущо́в, Щипачо́в.
   
   4. Польське сполучення літер іо передаємо:
   
   а) сполученням літер йо після б, п, в, м, ф: Голембйо́вський, Мйодо́вич, Пйотро́вський;
   
   б) через ьо після м’яких приголосних: Аньо́лек, Генсьо́рський, Козьоле́цький.
   
   5. И (і) передаємо переважно через и в прізвищах та іменах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення и — і (болгарська, сербська та ин.): Бе́гич, Бе́лич, Вели́чков, Жи́вков, Кара́джич, Ми́лев, Ми́лош, Ми́тич, Ни́колов, Симе́он, Фили́п, Я́гич; рідше — через і (на початку слова; перед [й] та голосним; в іменах неслов’янського походження, що мають відповідники і в українській мові з написанням через і; у деяких инших випадках, переважно за традицією): І́вич, Іконо́мов; Ілі́єв, Мі́йо; Ві́ктор, Ліля́на; Людеві́т, Мі́клошич та ин.; через ї (після голосних): Воїсла́в, Михаї́л, Стої́ч.
   
   У польських, чеських, словацьких прізвищах та іменах і передаємо:
   
   а) через і на початку слова та після приголосних — перед наступним голосним та приголосним й, а також перед иншими приголосними (крім випадків, передбачених нижче): Івашке́вич, І́ндра; Ма́ріуш; Є́длічка, Зволі́нський, Котарбі́нський, Лі́нда; Mа́pmiн, Мі́лош, Міцке́вич, Сіко́рський, Стані́слав;
   
   б) через и після ж, ч, ш, щ і ц та в суфіксах -ик, -ицьк-, -ич (-евич, -ович): Бжозо́вич, Га́влик, Жи́жка, Конопни́цька, Копе́рник, Свенци́цький, Ceнке́вич, Ру́чик, Циранке1вич, Ша́фа́рик, Ши́мчак, а також у прикметникових прізвищах (див. п. 9), але в кінці слова — через і: Є́нсі, Ї́́ржі.
   
   6. Російську літеру и передаємо:
   
   а) літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Ігна́тов, Іса́єв; Бірюко́в, Віскова́тов, Гага́рін, Ка́зін, Мічу́рін, Му́сін, Пу́шкін;
   
   б) літерою ї після голосного й при роздільній вимові після приголосних (пісдя ь та апострофа): Во́їнов, Гу́р’їн, Ізмаї́лов, Ільї́н;
   
   в) літерою и:
   
   1) після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Га́ршин, Гу́щин, Доро́жин, Лу́чин, Цеци́лін, Чи́чиков, Ши́шкін, Щигло́в, але Ціолко́вський (перед голосним);
   
   2) у прізвищах, утворених від імен та загальних назв, спільних для української та російської мов з однаковим або дуже подібним звуковим оформленням, які в українській мові пишемо через и: Бори́сов, Ботви́нник, Вави́лов, Виногра́дов, Дани́лов, Дуби́нін, Кири́лов, Кисельо́в, Миро́нов, Митрофа́нов, Ми́шкін, Ники́форов, Одинцо́в, Пивова́ров, Пиля́єв, Пи́сарєв, Смирно́в, Тито́в, Тихоми́ров, але Нікі́тін, Нікола́єв, Філі́ппов тощо, вихідними для яких є імена, відмінні від українських; Калі́нін, Малі́нін; Леоні́дов, оскільки в українській мові ім’я Леоні́д також пишемо через і;
   
   3) у префіксі при: Приби́лкін, Прива́лов, При́швін;
   
   4) у суфіксах -ик, -ич, -иц, ищ-: Бі́ликов, Коте́льников, Кру́тиков, Но́виков; Григоро́вич, Станюко́вич; Голи́цин, Па́лицин; Ради́щев, Тати́щев.
   
   7. Російсьу літеру ы, польську, чеську, словацьку у передаємо літерою и: Крути́х, Мали́цин, Рибако́в, Циганко́в, Чернишо́в; Виспя́нський, Пташи́нський; Ма́сарик (див. також п. 10).
   
   8. Ą, Ę, Ä. Польські літери ą, ę на позначення носових звуків передаємо так:
   
   а) сполученням літер ом, ем перед губними приголосними: Домбро́вський, Заре́мба, Ке́мпа;
   
   б) сполученням літер он, ен перед иншими приголосними: Зайо́нчек, Па́йонк, Пйо́нтек; Венгжино́вич, Єндрихо́вський, Свенци́цький.
   
   Примітка. Словацьку літеру ä на місці колишнього носового е передаємо через я: Святоплу́к.
   
   9. Прізвища з прикметниковими суфіксами та закінченнями. Суфікси слов’янських прізвищ -ск(ий), -цк(ий), -ск(и), -цк(и), -sk(i), -ck(i), -dzk(i), -sk(ý), -ck(ý) передаємо відповідно через -ськ(ий), -цьк(ий), -дзьк(ий): Броне́вський, Му́соргський, Стамболі́йський;
   
   Гомули́цький, Городе́цький; Гру́дзький, Зава́дзький.
   
   10. Прикметникові закінчення російських прізвищ передаємо так: -ый через -ий; -ий після твердого приголосного — через -ий, після м’якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я: Бє́лий, Остро́вський, Кра́йній; Бє́ла, Остро́вська, Кра́йня. Закінчення -ой передаємо через -ий: Донськи́й, Крути́й, Луговськи́й, Полеви́й, Трубецьки́й, але Толсто́й (Толста́).
   
   Прикметникові закінчення білору́ських прізвищ -ы, чеських та словацьких -ý, польських -у, болгарських, македонських і сербських -и, хорватських -і передаємо через -ий: Бя́лий, Га́ртний, Не́врлий, Не́єдлий, Но́вотний, Па́лацький, Смирне́нський, Коне́ський, Куку́левич-Сакци́нський, але Гуля́шки (невідмінюване). В особових іменах на зразок польського Ksawery кінцеве -у передаємо як -ій.
   
   11. Апостроф. Апостроф ставимо після літер б, п, в, ф, м, літер к, р та ш, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї для позначення роздільної вимови: Аля́б’єв, Аре́ф’єв, Водоп’я́нов, В’я́льцева, Григо́р’єв, Заха́р’їн, Луб’я́нцев, Лук’я́нов, Миш’яко́в, Пом’яло́вський, Проко́ф’єв, П’ятако́в, Рум’я́нцев, Ю́р’єв; Без’язи́ков; перед йо апостроф не пишемо: Воробйо́в, Соловйо́в.
   
   Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не ставимо: Бяду́ля, Виспя́нський, Вя́земський, Пясе́цький, Рю́мін.
   
   12. Ь. М’який знак пишемо в прізвищах після літер на позначення м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:
   
   1) перед я, ю, є, ї для позначення роздільної вимови: Ана́ньїн, Дья́конов, Ілью́шин, Панкра́тьєв, Поло́зьєв, Подья́чев, Сала́сьєв, Третьяко́в, Улья́нов;
   
   2) перед приголосними: Во́льнов, Конько́в;
   
   3) у кінці слова: Лось, Со́боль.
   
   Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишемо: Дя́гилев, Зя́брєв, Цявло́вський, Тюме́нєв.
   
   Твердий кінцевий приголосний ц слов’янських прізвищ в українській мові пом’якшується: О́равець, Скита́лець.
   
   Примітка. М’якість польських приголосних n, s, c, dz позначаємо в українській мові буквою ь в кінці слова: Дзісь, Ку́ронь, Не́дзведзь, Ци́рліць, але Кусне́вич, Свідзі́нський, Свя́дек, Урба́нчик, Цвік.

 

Основні правила перекладу російських прізвищ українською мовою

Рос Укр

 

 

 

Е

Е

Найчастіше

Венгеров, Лермонтов

Є

1) На початку слів

2) Після голосного

3) Після «ь»

4) Після «’»

5) Після приголосних (за винятком ш, ч, ц, щ, р, ж) – у суфіксах рос. прізв. ев, еев

6) Рос…е …(заг. назва) - укр…і…(заг. назва) -

Є у прізвищі (укр)

Євдокимов, Єгоров

2 Бердяєв, Буєраков

Афанасьєв

Аляб’єв

Ломтєв, Гордєєв

Муромцев, Андреєв

Бєлінський(рос.-белый – укр.-білий)

Звєрев (рос.-зверь – укр.-звір)

 

Ё

Йо

1)  На початку слів

2)  Після голосних

3)  Після б, п, в, м, ф

Йолкін

Бугайов

Воробйов

Ьо

В середині слова після приголосних

Алфьоров ,Корольов

 

Е

Якщо прізвище утворено від спільних для укр.. та рос. мов імен

Артемов, Семенов, Федоров

 

О

Під наголосом

Після ч, щ

Грачов, Хрущов

 

И

І

1)  на початку слів

2)  після приголосних

Ісаєв, Ігнатьєв

Багіров, Гагарін

Ї

1)  після голосних

2)  після апострофа

3)  після «ь»

Воїнов

Гур’їн

Ільїн

 

И

1)  після дж, ж, ч, ш, щ, ц перед приголосним

2)  у прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для укр.. та рос. мов

3)  у префіксі при-

4)  у суфіксах - ик-, - ич-, - иц-, - ищ-

Гаршин, Гущин

Борисов

Прибилкін,

Голицин, Радищев

 

Ы→и ; э-е

завжди

Крутих, Рибаков ; Еренбург

 

-ск(ий) → - ськ(ий)

-цк(ий) → - цьк(ий)

-ый →ий

Завжди

Островський

Городецьких

Бєлий

 

-ий →ий

Після твердих приголосних

Горький

 

-ий →ій

Після м’яких приголосних

Крайній

 

-ая → - а

-яя → - я

-ой → - ой

-ец → - ець

Завжди

Бєла

Крайня

Толстой, Донськой

Глуховець, Скиталець

 

,

Після б, п, в, м, ф, р, ґ, к, х перед я, ю, є, ї

Аляб’єв, Юр’єв

 

Ь

Після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:

1)  перед я, ю, є, ї

2)  перед приголосними

3)  у кінці слова

Дьяконов, Ульянов,

Вольнов, Коньков,

Лось, Соболь

 

 

 



Читайте так-же


ВСЕ НОВОСТИ